Обмен ссылками


При использовании материалов
с данного сайта, ссылка на www.varlay.com.ua
обязательна!

©Varlay 2009

Публикации о кавказских и среднеазиатских овчарках. Варлай. Охранные кавказские и среднеазиатские овчарки
«ВІДСІЧ» - український шлях в робочому собаківництві

Валерій Висоцький
суддя КСУ з робочих якостей собак, голова Кваліфікаційної комісії
зі спорту та робочих якостей собак

Після того, як СРСР припинив своє існування, закінчилася «досаафівська» ера в собаківництві пострадянських країн. Національні кінології опинилися перед фактом – звична організаційна структура зникла.
З одного боку, це дозволило великій кількості маргінальних елементів «зайнятися собаками», з іншого – відкрило вільний доступ до міжнародних програм та нових методик, вивільнило ініціативу собаківників та вивело їх з під жорсткого диктату «центральних органів». Після кількох років організаційного хаосу, ситуація почала стабілізуватися.
В 1996 році Кінологічна Спілка України увійшла до складу Міжнародної Кінологічної Федерації.
За два роки до цього, в 1994 році, було створено перший в Україні громадський дресирувальник центр «Зотер». Саме ці дві обставини і визначили подальших напрямок розвитку вітчизняного собаківництва: Кінологічна Спілка України стабілізувала племінну справу та виставкову діяльність, очолила загальне керівництво українською кінологією, а «Зотер» дав перший поштовх двовекторному розвитку саме робочого собаківництва: сам «Зотер» пропагував і займався міжнародними спортивними програмами (в першу чергу – ІРО), а частина його членів, які створили Школу охоронних собак «Арес», стали займатися виключно прикладними програмами.
Саме вони і створили «Собаку супроводу», яка пізніше розширилася до комплексу охоронно-захисних програм «Відсіч». На початок 1996 року саме ідея та методики підготовки таких собак вже були сформовані та оформлені, що дозволило в тому ж 1996 році провести перший чемпіонат України під егідою Кінологічної Спілки України.
На мій погляд, з усіх незалежних держав, які утворилися на руїнах СРСР, саме Україна досягла найбільших успіхів в робочому собаківництві. Поясню – чому.
Якщо казати про міжнародні спортивні змагання, то наші співвітчизники ставали чемпіонами світу з ІРО-R в особистому та командному заліках, призерами світової першості з ІРО-R, стабільно входять в десятку кращих команд на чемпіонатах світу з ІРО, були віце-чемпіонами на світовій першості FMBB (малінуа), були бронзовими призерами на світовій першості з ІРО серед доберманів.
А якщо казати про національні програми, то, мабуть, саме українська «Собака супроводу» отримала найбільше міжнародне визнання. Тільки факти:
- в Іспанії працює школа «Арес-Іспанія», проходять щорічні змагання за цією програмою, українські спеціалісти традиційно проводять в цій країні семінари та тренінги, обслуговують національні першості та співпрацюють з представниками муніципальної поліції;
- в Італії та сама робота ведеться в рамках національних Клубів кавказької та азійської вівчарок;
- в Україні проходили навчання та стажувалися спеціалісти із Польщі, Білорусі, Угорщини, Словаччини та Росії (до початку війни на Донбасі та анексії АР Крим українські спеціалісти багато працювали в цій країні, де «Собака супроводу» користувалася популярністю); були в Україні навіть представники В’єтнаму.
- посібник «Собаки супроводу» видавався та перевидавався в Росії, як і «Дресирування вітчизняних вовкодавів» («Охоронна собака», як складова частина «Відсічі»);
- спеціалісти з цього напрямку підготовки собак давно і плідно співпрацюють з прикордонниками, пенітенціарщиками та приватними охоронними структурами.
Що ж являє собою комплекс охоронно-захисних програм “Відсіч»? В саму назву закладена головна ідея і спрямованість програми – вміння дати відсіч нападнику чи нападникам, захистити при необхідності свою родину та зберегти майно. І все це – ясна річ – із застосуванням собаки. Разом із нею – у першому випадку, та в режимі самостійної роботи – у другому та третьому. Це – головне у «Відсічі». Але є ще й відпрацювання навичок, необхідних оперативним працівникам-кінологам, які забезпечують громадську безпеку. А ще – елементи антитерору.
Програма побудована на застосуванні оригінальних методик – починаючи з перших кроків захисної та охоронної підготовки молодих собак. Є в ній і досить незвичні підходи. Наприклад, собака повинна реагувати на звук пострілу, не повинна працювати в акцентоване місце атаки, може порушити наказ власника (якщо того вимагають обставини), не повинна захоплюватися апортуванням, таке інше. Величезна увага приділяється відношенню собаки до ласощів, яке перевіряється в усіх можливих варіантах. Та все одно, «Відсіч» - продовження та модернізація національних традицій в робочому собаківництві!

«Відсіч» включає в себе розділи «Собака супроводу» (СС), «Охоронна собака» (А – робота на чужій території, та Б – робота на своїй території) та «Собака забезпечення громадської безпеки» (СС-2).

Відразу зазначу – в усіх цих програмах наголос робиться на навчанні власника собаки тому, як уникати конфліктних зіткнень та забезпечувати безпеку громадян. Мова йде про те, що підготовка собаки з слухняності не є, і не може бути гарантією такою безпеки. Єдиним надійним засобом запобігання нещасних випадків і трагедій за участю собак є дотримання правил їх утримання та етологічна підготовка самих власників собак. Тому впевнено можу заявити – ви ніколи не побачите собаку, яка підготовлена по «Відсічі», без повідка в присутності сторонніх людей. Так само ви не побачите таку собаку на подвір’ї приватного будинку, якщо власник не забезпечив належні умови її утримання.

«Відсіч» - програма гнучка і мобільна. На кожних змаганнях організатори вносять ті, чи інші зміни з метою не допустити т.з. натаски собак. При цьому кожна програма має відповідати духу і філософії «Відсічі», і обов’язково включати:
- самостійну роботу;
- перевірку відношення до запропонованих ласощів, включаючи накинуті на писок собаки;
- вміння правильно вибирати противника, який становить небезпеку (коли, наприклад, «агресор» виглядає як звичайна людина, а на «жертву» надягнено захисний дресирувальник костюм);
- вміння обходити підставлені противником предмети та дресирувальне спорядження;
- витримувати індивідуальний та груповий психологічний та строго дозований фізичний тиск;
- вміння ухилятися від ударів противника, в т.ч. нанесених ножем палицею («битою»);
- реагувати на вигляд вогнепальної зброї;
- працювати в наморднику;
- працювати разом із власником.

Собака має працювати в обставинах, які кожного разу змінюються – вночі, поряд з вогнищем, в приміщенні, на висоті, біля падаючих ящиків та пустих діжок, людських манекенів, тощо.
Те саме стосується і «вірогідних противників» (ВПР-ів, вепрів). Якщо спортивні фігуранти мають чітко виконувати всі вимоги регламенту, і діяти максимально одноманітно, то ВПР-и – навпаки. Кураж та імпровізація – їх основні гасла. Крім того, на відміну від фігурантів, їх завдання – максимально ускладнити для собаки виконання завдання. Зустрічні атаки, відхід з лінії атаки собаки, т.з. «прокидання» та ухилення від атак – все це є в їхньому арсеналі. Дуже часто вправи виконуються із застосуванням прихованого захисту.
Коротше кажучи, якщо спортивні рингові програми – це порядок та дисципліна, то «Відсіч» - суцільний рок’н’рол.
І голова відмінність: якщо в усіх без виключення програмах підготовки, іспитів та змагань спортивних собак оцінювання здійснюється через питання «Як?» (як слухається, як атакує, як кусає, як підносить апорт), то у «Відсічі» - через питання «Навіщо?». Це не «кусачки» заради самих «кусачек», це чітка спрямованість на виконання конкретного завдання – захист власника та нейтралізація агресора.
Якщо на спортивних змаганнях оцінюється процес виконання вправи, то у «Відсічі» - виключно результат роботи собаки та власника. А звідси і одне з профілюючих гасел «прикладників»: не ефектність, а ефективність! Тому ви ніколи не побачите на змаганнях з «Відсічі» довгих пусків на затримання (адже людина, що тікає, не може загрожувати власнику, а затримувати злочинців в такий спосіб звичайні громадяни просто не мають права), або всіляких обшуків та конвоювань (з тієї ж причини). Головне, чому навчають власників в програмі «Відсіч» - всіма силами намагатися уникнути зіткнення, але якщо воно неминуче – діяти рішуче і жорстко, і РАЗОМ із своєю собакою. Такий собі самурайський кодекс поведінки.
Сьогодні в системі КСУ школи з «Відсічі» працюють в Харкові, Чернігові, Києві, Хмельницькому, Броварах, Чернівцях, Львові, Одесі, Білій Церкві, Севастополі та Кам’янському (Дніпродзержинськ). Щорічно в Україні відбуваються 10-14 турнірів рангу САСТ, в кожному з яких приймають участь 30-65 пар учасників. Це означає, що «Відсіч» не тільки потрібна власникам собак, а й є однією з найпопулярніших програм підготовки захисних та охоронних собак.
І останнє: комплекс охоронно-захисних програм «Відсіч» дає право на участь в Робочих класах на виставках рангу САС всім собакам, які успішно здали іспити (якщо їм не заборонена захисна робота Стандартом породи), та полегшує процедуру отримання титулу «Чемпіон України з краси».
Успішних стартів!
 
наверх страницы
Публикации. Варлай. Охранные кавказские и среднеазиатские овчарки